Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?
Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.
Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.
А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.
На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.
"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"
Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.
Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.
Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?
Опять одним своим дерьмовым днем запомнится эта хреновина! Вставать некуда, идеи нет, все вокруг скучно и заебало. Лучший друг Артем постоянно дёргает меня наркотой, но на сегодня у него что-то новенькое.
Артем: Эй братик, у меня сегодня закладка нарикалка новая, сам пробовать будешь?
Я (засматриваюсь): Бля, что это такое? Дай-ка мне полюбоваться!
Артем (смеясь): Это кикер кокаин, брат! Зажигает улетно, просто космос! Завтра на работу ни хуя не пойдешь, я тебе говорю!
Но я-то работать вообще ни хуя не хочу! Черт с ним, пусть будет адреналин! Я соглашаюсь, а Артем приводит закладку. Я ощущаю, как мой разум медленно начинает опускаться вниз. Мои мысли становятся беспорядочными, все вокруг кажется размытым и нереальным.
Артем (смеясь): Ну как, чувствуешь себя двинутым?
Я (смеюсь): Ахаха, брат, это просто охуенно! Никогда не думал, что такой кайф можно приварить! Короче говоря, обдолбаюсь этим весь вечер!
Проходит пара часов. Я уже просто лежу на диване и пиздюлюся в пластилин. Мой мозг начинает творить ужасы. Все вокруг кажется мучительно пустым и безжизненным. Я чувствую себя оторванным от реальности, словно запутавшись в лабиринте своих собственных мыслей.
Артем (серьезно): Брат, а ты не знаешь, где можно достать мефедрон?
Я (улыбаясь): Хах, а ты что, уже и от кокаина отошел?
Артем: Ну такое, просто хочу попробовать что-то новое. Ты не знаешь?
Я (раздумчиво): Наверное, могу узнать. Но что ты хочешь, дружище, разве у нас уже мало от этого говна?
Артем (рассеянно): Я хочу двинуться еще сильнее, брат. Жизнь без адреналина - это просто пиздец.
Мне становится грустно на душе. Мой друг, когда-то такой талантливый и умный, теперь превратился в постоянно ищущего новые способы уйти от реальности. Я чувствую, что мне нужно что-то сделать, чтобы помочь ему, но я сам уже стал заложником наркотиков.
Артем: Ладно, брат, я сам разберусь. Ты просто не понимаешь, как это сильно меняет тебя. Видеть мир в таком состоянии - это что-то невероятное!
Я (серьезно): Видеть мир в таком состоянии - это не нормально, Артем. Ты не можешь прожить всю жизнь, закладывая наркотику всю свою энергию и потенциал. Это несчастливое оковы, которые ты сам на себя надеваешь.
Артем смотрит на меня с непониманием. Его глаза выглядят двинутыми и немного пугающими.
Артем: Брат, ты понимаешь, что ты говоришь? Это мой выбор, моя жизнь. Я хочу чувствовать себя живым и свободным, даже если это стоит потери здоровья. Я принимаю это риско, потому что без этого я просто не чувствую себя собой.
Я понимаю, что я не могу заставить его остановиться. Но я не могу просто смотреть, как он умирает медленно. Я решаю, что мне нужно действовать.
Я (решительно): Артем, я тебя понимаю. Но я не могу просто сидеть и наблюдать, как ты сам уничтожаешь себя. Мы должны попытаться изменить эту ситуацию. Может быть, тебе нужна помощь специалистов или поддержка людей, которые тебя действительно ценят?
Артем внезапно проявляет признаки раздражения. Его глаза горят яростью, и он начинает двигаться нервно.
Артем (кричит): Что, ты думаешь, что ты лучше меня? Ты думаешь, что можешь мне указывать, как жить? Я свободный человек и сам решаю, что для меня лучше!
Я понимаю, что мои слова вызывают его агрессию. Я должен дать ему время задуматься и решить, что ему действительно нужно. Возможно, это будет борьба, в которой я не смогу победить, но я не могу оставить его одного.
Я (спокойно): Артем, я просто хочу, чтобы ты был счастливым и здоровым. Если наркотики действительно делают тебя счастливым, то, пожалуйста, будь счастлив.
Артем смотрит на меня с некоторым сожалением в глазах. Он знает, что я его друг и не желаю ему зла.
Артем: Спасибо, брат. Мне нужно подумать о том, что я действительно хочу от этой жизни. Я ценю то, что ты готов пройти со мной через это.
Мы молчим, полагаясь на решение времени. Наше дружба будет стоять на весу, и я надеюсь, что Артем найдет путь к себе и своему счастью.
